Гірко плаче Україна за своїми синами

Гірко плаче Україна за своїми синами

                                          

             П’янила ниву кров їх чиста
         Звершилося: вже бій стихав,
          І впали всі героїв триста!
         Останніх, смілих – гнів садиста
          В полоні всіх закатував.

 

   Сьогодні ми відзначаємо 100-річчя бою під Крутами. Це одна із найтрагічніших сторінок в історії України. Молоді юнаки повстали проти більшовицьких загарбників під станцією Крути. У нерівному бою зійшлося дві сили: менша, але мужня і волелюбна, і більша — жорстока і кривава. Українські війська, які складалися зі студентів і учнів старших класів під керівництвом Аверкія Гончаренка, вступили в нерівний бій з більшовицькою Червоною Армією. В умовах відсутності української регулярної армії саме українській молоді довелося стати на захист Батьківщини. Трагічна доля спіткала більшість із них, але померли вони за Україну.

   29 січня  назва невеликої станції  Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації,  – саме там, у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.
   Йшов 1918 рік. Четвертим Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною, суверенною державою. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого «молодшого брата». У той важкий і грізний час на оборону рідного краю стали лише невеликі частини ідейних борців. У Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназії. Їх було 300. 
   Наступав холодний ранок 29 січня 1918 року. О 9.00 годині розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до бою. Юнаки мужньо відбивали атаки ворога, не залишаючи своїх позицій. Сили були надто нерівні. Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні  трупів.   Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року на роковини бою під Крутами, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили герої. 
   Крути, без сумніву, були, є і будуть завдяки героїзму молодих студентів,однією з героїчних сторінок нашої історії. Битва під Крутамистала початком нової доби в історії України. Без Крутів навіть Акт злуки 22 січня 1919 року був би лише документом. Герої не вмирають, вони живуть у пам’яті і справах наступних поколінь.
   Історія повторюється. Сьогодні, через 100 років, нашим воїнам знову прийшов час відстоювати незалежність нашої Батьківщни у війні з тим же ворогом. Щодня гинуть юнаки – чиїсь сини, брати, чоловіки…
   Кожного року наша книгозбірня віддає належну шану юним героям України. З цієї нагоди для своїх користувачів ми облаштували тематичну викладку літератури «Нема любові понад ту,що окропила кров’ю Крути…»  та підготували і провели годину - реквієм    « Гірко плаче Україна за своїми синами».

                                     
                                

Вона наш витвір, наша мрія, соборна, вільна Україна.

Вона наш витвір, наша мрія, соборна, вільна Україна.

   Кожен свідомий українець повинен знати та відзначати національні свята нашої країни, адже це історія нашого чарівного краю, без якої б не було ані теперішнього, ані майбутнього.

     22 січня 1919 року збулась споконвічна мрія мільйонів українців – об’днались століттями відiрванi одна від одної частини єдиної України, Захiдноукраїнська Народна Республiка i Надднiпрянська Велика Україна. Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України.

Задзвонили срібні дзвони в Україні,

Аж по світі по широкім стало чути:

«Зустрічайте Воскресіння день! Віднині

Навік-віки Україні вільній бути!».

Зашумів відвічний Київ прапорами,

Розлилась народу повідь по Подолі,

На майдані, на Софійськім, з корогвами

Зустрічала Україна свято волі.

Україно, нездоланна вища Мати

Володимира, Богдана і Тараса.

Бог тобі призначив жити, не вмирати,

Бути світові як захист і окраса.

В.Переяславець

  До Дня Соборності та Свободи України у Данківецькій  бібліотеці відкрито  тематичну поличку «Вона наш витвір, наша мрія, соборна, вільна Україна»"

  Користувачі мають змогу ознайомитися з літературою, в якій висвітлюється  історико-правові передумови злуки УНР та ЗУНР,  копією універсала директорії УКР, переглянути періодичні видання, які містять  публікації щодо Дня Соборності України.

 З давніх-давен у Данківцях збереглися звичаї своєрідно відзначати цикл Рідвяних свят. Під Новий рік господарі гостинно відчиняють двері посівальникам. За традицією це переважно хлопчики, які різним збіжжям, цукерками засівають, бажаючи щастя, миру, благополуччя на майбутній рік.
      6 січня, на Святвечір, по дорозі часто можна зустріти групи щедрувальників. Виконуючи спеціаьні обрядові пісні «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Щедрик» нагадують людям про таємницю Святої вечері.
       7 січня, в День Різдва Христового одна за одною звеселяють односельчан групи колядників, прославляючи народження Сина Божого. В цей день колядники виконують пісні «Нова радість стала», «Чути дзвінок», «Дивна новина», Радуйся, земле». Колядники всі одягають старовинні українські костюми і несуть господарям тепло своїх душ, щирих побажань.
      Особливо гамірно і весело проходять сільська «Маланка». На Меланії, в переддень Святого Василя, або, як це кажуть, на Старий Новий рік, ряжені парубки з веселими музиками від хати до хати заходять «плясати». Тут можна побачити і перевдягнуту Меланію, і солдаттів, і молодих.
      Дівчата пригощають маланкарів солодощами, дають гроші, щоб наступного дня організувати «толоку», танці, ігри, розваги.
       Різдвяні свята – найкращі, найцікавіші дні релігійних свят.

22 січня 1919 року ввійшло до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України. Щороку в цей день український народ із вдячністю згадує тих героїв, які словом і багнетом намагалися відродити незалежну соборну українську державу. Саме 22 січня 99 років тому було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської  Народної  Республіки. 

  Для шанувальників історії України в Данківецькій  сільській бібліотеці експонується  патріотична книжкова виставка "Соборна мати   Україна  - одна на  всіх,   як оберіг". Біля виставки   провели  бесіду    "Соборність  України:  від ідеї до  сьогодення".
Учасники заходу не тільки прослухали історію виникнення свята – Дня Соборності України, а й ознайомились з історичними фактами про Україну, пригадали видатних українців, дізналися про всеукраїнську акцію «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом,яка відбулася 20 січня 1990 року, як символ духовної єдності людей східних і західних земель України.

Січень крокує, свята дарує!!!

Січень крокує, свята дарує!!!

Прийміть  найщиріші  вітання  з  нагоди  НОВОГО  РОКУ  та  РІЗДВА ХРИСТОВОГО! Нехай  Новий 2018 рік та  Різдвяна зоря  принесуть  у  Вашу  оселю  щастя  та  добро, наповнять  Ваше  життя  радістю,серце – надією, душу – любов’ю.Змінять  всі Ваші турботи на радість, а будні – на свято. Нехай доля дарує  міцне здоров’я, гарний  настрій , радісні дні, неповторні миттєвості  в житті, наснагу  для всього задуманого,  а  зірки  віщують тільки  добре і прекрасне

Успіхів  Вам – від  життя, прихильності – від  долі, любові – від  тих,  хто  поруч. Нехай  НОВИЙ  2018рік буде  щедрим  на  цікаві  плани,  нові  досягнення  та  перемоги. Добробуту  Вашим   родинам,  миру  і  добра   нашій  Україні

  Січень крокує, свята дарує... А як же без ялинки?!! А яка може бути ялинка в бібліотеці? Звичайно ж, книжкова!!!                                 

  книжкові виставки-інсталяції в бібліотеці - філії  
                      Хай на Різдво колядка до Вас завітає,
І зірка вертепна над будинком засяє!
Теплом і любов'ю зігріє,
Втілить в життя усі Ваші мрії.

Хай це свято лине в кожну хату,
в кожнім серці свій залише слід
будьте дужі, щирі і багаті
щастя Вам і довгих многогих літ!
Христос ся Рождає!

Різдво починається, день усміхається

Різдво починається, день усміхається

            Мир тобі, українська хатино,

           Хай святиться тут Боже ім’я,
              Хай панує між вами щоднини
              Щире слово і правда свята.

 

   Багато століть тому назад у небесах спалахнула  Віфлеємська зоря, що віщувала прихід у світ Любові, Чистоти, Віри й Надії. Багато часу пройшло, але щороку відблиск цієї Зірки запалює в будинках різдвяні свічі, будячи в наших серцях Віру у Добро та Любов.

   7 січня особлива духовна радість обіймає кожного з нас, бо цей день – незвичайний. Ми прославляємо одну з найвеличніших подій Священної історії щирим і сповненим радості привітанням: „Христос рождається – славіте Його!”

   Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят, які церква відзначає особливо урочисто. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий — Ісус Христос, якому люди поклоняються вже два тисячоліття.

Свято Різдва Христового торкає струни людської душі і кличе до радості. Серце кожного прагне пережити все, що відбувалося в ту неповторну Святу ніч. А вранці прозорий дзвін оголосить про народження Христа, і в чистому голосі молитви, що летить угору, буде та ж сама Віра в Добро й Любов...

   Різдвяна пора повна чудес. Різдво Христове закликає нас шанувати всі творіння, які витворив Бог, зберігати природу – ріки, поля, ліси, тваринний світ, охороняти їх від винищення й забруднення. У світлі Різдва Христового людина повинна прагнути очиститися від скверни, відродити наші душі й серця у покаянні, любові і всепрощенні. Різдво Христове — як нове очищення, воно виводить нас з темряви до світла, зцілює духовно, об’єднуючи в єдину могутню християнську родину.

   У цей надзвичайно складний час становлення нашої держави ми всі повинні пройнятися духом любові й будувати нове життя у світлі Христових заповідей і моралі. І нехай оцей всемогутній, преображаючий дух, світлого Народження Христового запанує в наших серцях.

                                                  Тож : 

                                                З Різдвом Христовим!
                                            Доброї долі, достатку доволі,
                                            Смачної куті , добра у житті!

З Новим роком та Різдвом Христовим.

З Новим роком та Різдвом Христовим.

ППрийміть наші щирі вітання з Різдвом Христовим та Новим роком. Нехай ці свята , як вісники оновлення життя, нових мрій та сподівань, дадуть Вам і Вашим  родинам  добро, мир і злагоду. Бажаємо  Вам, щоб у Новому році Ви зробили все те, про що мріяли у попередньому. Віримо, що у Новому році Ви відчуєте турботу і тепло друзів та любов близьких. Щастя Вам, міцного здоров’я і здійснення всіх найзаповітніших мрій. З Новим Роком!

ПʼЯТНИЦЯ, 24 ЛИСТОПАДА 2017 Р. Схилімо голову в скорботі

Пам'ять від жаху кричить,

Серце від болю щемить,

За убієнних безвинно

Синів і дочок України!

       Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і  життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному  сні  1933 року.

     Неможливо зараз оцінити увесь масштаб тогочасної катастрофи. Складно нам ситим зрозуміти, як-то немає ні крихти хліба, ні картоплини, анічогісінько. Що робити бідній матері, коли на неї тижнями, місяцями дивляться запалі очі голодних діточок.

     Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. 

    25 листопада ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 — 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця.

    Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.

    Озиратися у минуле треба кожному, тому що людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле.

    Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти.

     То ж запалімо свою свічку, зігріваючи душі тих, кого в тридцять третьому не відспівували, не оплакували, не проводили, не поминали…

      Вшановуючи пам’ять жертв Голодомору, наша книгозбірня для своїх користувачів облаштувала тематичну викладку літератури  «Схилімо голову в скорботі» та підготувала історико-літературну композицію «Людської пам’яті мости»